Поради

Основна мета будь-якої дії - систематизація і узагальнення отриманих знань, що в результаті призводить до отримання нового результату. (Не дарма закінчую універ, хоч щось розумне знаю😅)

І саме з цією метою, вирішила урізноманітнити цю подобу блогу корисними публікаціями, що можуть стати у нагоді всім, хто пише, та-й можливо буде цікавим тим, хто читає але цікавиться тим, як відбувається процес створення книг, персонажів та історій.
Одразу зауважу, що все написане тут не претендує на звання істини та не створюється з метою подальшого перетворення на посібник для письменника. Це швидше історія того, як 5-річна мала одного разу підійшла до мами і вкотре попросила записати віршик, що придумала, а мама їй сказала "Боже, Даша, коли ти вже навчишся писати?". Ну от.. Даша виросла, писати навчилась і передував цьому довгий і нудний шлях від першої вчительки, схибленої на релігії, від курсів, лекцій та марафонів письменників, до перших власних публікацій, перших літературників, перших ночей поезії і літературного клубу. Тож, маємо що маємо, але гадаю, якби я десь у 15 знайшла подібні записи - була-б рада, адже уникнула б багатьох помилок, яких припустила😉

Я не буду переповідати тут свою біографію, бо по-перше це нікому не потрібно, а по-друге - дивись пункт "По-перше". Але хочу вказати певні ключові моменти, що привели мене сюди, а як наслідок і вас теж.
Вперше я почала складати подобу віршів (так, всі ми мабуть, починали з віршів, нещодавно викинула на макулатуру десь зошитів 40 з віршами і ні про що не шкодую) ще у дитячому садку. Спогади з того часу у мене є, хоч і уривчасті, але один з найяскравіших - мені 5, мама готує печиво у вигляді білочок і я знову приходжу і прошу її записати. І вона пише, а між тим тихо говорить "Боже, Даша, коли ти вже навчишся писати?". Писати я навчилась за рік і з того часу в моїх чорновиках періодично з'являлись віршовані рядки. Але зараз не про те. А про те, що записувати все-ж треба. Отже. 

Правилами я це назвати не можу, адже хто я така, щоб встановлювати правила?

ПОРАДА 1

Пишіть. Люди, пишіть де б ви не були! Що-б ви не робили. Завжди можна записати ідею, записати якісь випадкові слова, що прийшли у вашу голову з причини поки невідомої! Я свято вірю, що слова не приходять в голову просто так, а всі вони повинні бути озвучені у вигляді розмови, або у тексті, але вони мають право на існування. Нехай навіть у вигляді чернетки, нехай навіть у вигляді незрозумілого набору слів. Просто запишіть, забийте у нотатки і забудьте. Прийде час - і воно саме заговорить. 

Дивна і місцями смішна історія, коли я прокидаюсь посеред ночі і починаю шукати ручку, бо "прийшло", перші роки подружнього життя, мій чоловік лякався і думав що в мене якийсь напад, з часом звик. Зараз навіть не реагує. Я не люблю записувати щось на диктофон - мені не зручно, але і це є досить зручним методом, особливо якщо слова біжать вперед руки. Так народжуються найабсурдніші, але найгеніальніші ідеї! Ідея "Криги" прийшла, під час вечері у одному з ресторанчиків і під здивовані погляди офіціанток я сиділа і писала, поки вечеря не охолола, а слова в моїй голові не змовкли. Ідея "Крихітки" прийшла під час підготовки до екзамену і довелось на ньому імпровізувати, бо добу я не розлучалась з ноутбуком, адже герої буквально говорили у голові і мені точно було не до вивчення історії середньовічної Франції. Ідея слів Василини з "Ознак дорослішання", де вона каже до Павла "Я так відчуваю і саме так мене болить", прийшла взагалі у художньому музеї, коли я споглядала картину Віктора Зарецького "Туга. Жовтень" і там теж довелось дивно, але швидко це все записати, бо я знала що щойно вийду з залу - забуду про все.

Тож просто - запасіться папером, записниками і ручками. Розпихайте їх у будь-які доступні місця, якщо добре перетрусити мої сумочки та рюкзаки - можна зібрати дитину у перший клас😅😅, але жодного разу я не пошкодувала, що у мене є ручка та аркуш.

Отже. Перша порада - пишіть. Пишіть багато, пишіть навіть коли самі не розумієте чому ви це робите. Пишіть списки якихось рис характеру, пишіть риси зовнішності, записуйте якщо побачили на вулиці гарну людину - опишіть її зовнішність, особливі прикмети, бо потім ця людина може розповісти вам свою історію, що впишеться у новий роман. Пишіть про те як ви відчуваєте зміни погоди (навіть якщо крутить коліна😃), пишіть про те що ви відчуваєте коли бачите як змінюється сезон, опишіть чому і за що любите певну пору року, опишіть відчуття, які викликають пухнасті рукавички, або гаряча ванна. Скільки-б я не читала "Посібників для письменників", скрізь пишуть брати ручку. Але ніхто не вказує що саме з цією ручкою робити. Тож.. просто використовуйте за призначенням і пишіть нею все, що ви бачите. У мене два головних інструменти - ручка і фотоапарат, першим я описую усе, а іншим - показую. І іноді це дуже допомагає об'єднати усе у одну картину. Адже відмінність між цими двома речами у тому, що я можу за допомогою слів допомогти уявити читачу написане, а за допомогою фото - допомогти відчути зображене. Тож, спробуйте себе також у інших жанрах творчості, можливо, краще відчувати слова, вам допоможе малювання або фотографія. Ну принаймні, для мене вони йдуть парою.

На сьогодні, думаю, інформації достатньо.

Тож додаю вам фото того, як зазвичай я виглядаю коли пишу, а пишу я завжди.